Навесні 2018 року друком вийшла англомовна версія книжки Де кураторство (2017), у якій Катерина Носко та Валерія Лук'янець звернулись до художників та кураторів з питаннями про їх кураторський досвід. Переклад книжки, що тривав близько двох років, став викликом як для перекладацької групи VERBація (Таня Родіонова, Юлія Дідоха, Вероніка Ядуха), британця Джо Пломмера, так і усієї редакторської команди.
У тексті нижче перекладачки розповідають про досвід колективної роботи над книжкою та приводять приклади труднощів перекладу та взаєморозумінь між усіма учасниками та учасницями процесу. Важливим також є те, що обговорення цього досвіду, як і питання, що порушуються у цьому тексті та пов'язані з практиками перекладу в цілому, віднайдуть своє продовження вже у вересні 2018 року під час Літературно-перекладацького фестивалю TRANSLATORIUM у Хмельницькому, який і ініціюється VERBацією.
Книгу «Де кураторство», що вийшла друком у видавництві IST Publishing, можна цілком вважати колективною практикою. Практично на всіх рівнях її створення відбувалася спільна робота тих чи інших учасників процесу. Так, у текстах ідеться про співпрацю між куратором і художником, ці ж тексти були укладені двома співупорядницями Катериною Носко та Валерією Лук’янець, після чого ми, перекладацька група «VERBація», спільно працювали над перекладом текстів, а згодом і над редагуванням разом із Джо Пломмером.
На жаль, у видавничому середовищі часто виникає така думка, що колективна робота, а саме колективний переклад, — це лише спосіб прискорення виходу книги. Варто зауважити, що в такому випадку під колективним перекладом розуміють швидке й неякісне виконання замовлення, неузгодженість і втрату загального стилю. Таке трактування дійсно має право на існування, та воно не виключає протилежного.
ЯКЩО ДОСЯГНУТИ СИНХРОНІЗАЦІЇ ТА НАЛАГОДИТИ ПРОФЕСІЙНИЙ ДІАЛОГ, КОЛЕКТИВНИЙ ПЕРЕКЛАД МОЖЕ ПЕРЕДБАЧАТИ ЗНАЧНО ГЛИБШИЙ ПРОЦЕС РОБОТИ З ТЕКСТОМ, АНІЖ ПІД ЧАС ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ
У 2013 році у Хмельницькому було ініційовано перекладацький проект «VERBація», основною діяльністю якого став колективний переклад художніх творів, переважно поезії. До участі в ньому запрошувались перекладачі-початківці, які разом обирали й обговорювали тексти, аналізували й перекладали їх. Таке завдання починалось як спроба, певний експеримент. З часом ми зрозуміли, що переклад справді може бути чимось спільним, колективною роботою, спілкуванням між кількома його творцями. Так, з найбільш активних учасниць проекту сформувалась перекладацька група з трьох осіб (Таня Родіонова, Юлія Дідоха, Вероніка Ядуха).
Робота над перекладом книги «Де кураторство» стала для нас неабияким викликом, і не лише через те, що довелось перекладати на англійську, тобто застосовувати «чужий» мовний код. Структура і характер книги самі підказали нам найбільш зручну систему для її перекладу. Оскільки книга складається з окремих текстів, заснованих на інтерв’ю з художниками та кураторами, ми організували свою роботу таким чином: поділили всі тексти на трьох, тобто спочатку це була індивідуальна робота. Після цього чорновий варіант перекладу вичитувався двома іншими учасницями, з детальним коментуванням спірних моментів у google-документі. На етапі фіналізування перекладу, після коментування та попереднього редагування, ми влаштовували усне обговорення, під час якого узгоджували всі проблемні точки. Цікаво, що в такій спільній розмові часто можна прийти до іншого, чи то пак зовсім нового варіанту. Здається, що така дискусія сприяє чіткішому розумінню не просто слів і сенсів, а загальної думки автора. Адже тексти в «Де кураторстві» — це переважно тексти художників, а вони всі (очевидно) дуже різні, в одних багато чуттєвого, образного, неочікуваних логічних зв’язків, спогадів і роздумів у художній манері, в інших — навпаки дуже густої проробленої структурності, де кожне слово в реченні не випадково міцно займає своє місце.
Бували випадки творення мови, тому доводилось і в перекладі цю мову творити.
Як-от у тексті Олександра Соловйова:
— Существует даже такая дефиниция, которая говорит, что куратор — это Художник Художникович, и у него на палитре вместо красок другие художники. Он создает конфигурацию.
— There is even a definition which says that the curator is 'Artist McArtist', and instead of painting, he or she works from a pallet of other artists. He creates a configuration.
«VERBація» працювала над попереднім редагуванням перед роботою з англомовним редактором, яке поділилося на свої мікроетапи, бо нам неодноразово доводилося повертатися до уже, здавалося б, завершеного матеріалу, наприклад, через незгоду однієї з нас із тим чи іншим варіантом перекладу. І тут якраз вимальовується на перший погляд незручний бік колективної роботи, адже скільки людей у колективі, стільки разів слід проаналізувати ту чи іншу думку і десь піти на компроміс, а десь попри все відстоювати свою позицію. Але від цього якість перекладу лише покращилася, переклад справді став об’єктивнішим, оскільки тексти «просіювалися» через потрійне сито. А тому той факт, що деколи доводиться поступатися іншим у варіанті перекладу, уже не здається таким негативним, адже це частина колективної роботи, завдяки якій ми відкриваємо для себе щось нове, починаємо розуміти більше, ніж розуміли до того, а найголовніше те, що ми бачимо якісну, рафіновану роботу. Насправді таке поступання у варіантах перекладу дуже сильно змінює і нас самих.
ЦЕЙ ДОСВІД НАВЧИВ НАС БУТИ УВАЖНІШИМИ ЗАГАЛОМ ДО ДУМКИ ІНШИХ, БЕЗБОЛІСНО ЇЇ ПРИЙМАТИ АБО СВІДОМО І СТРИМАНО З НЕЮ НЕ ПОГОДЖУВАТИСЬ, БО ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ПРАКТИКА І ПЕРЕДБАЧАЄ ПОСТІЙНУ РОБОТУ НАД СОБОЮ, ПІДЖИВЛЕННЯ СВОЇХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК, А В НАШОМУ ВИПАДКУ ЦЕ ВСЕ ЗДОБУВАЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ СПІЛКУВАННЯ
Тому, з одного боку, це травматичніше, бо таким завжди є контакт з іншими, а з іншого — ефективніше, бо ми наче вчителюємо одна для одної.
Наступним, і мабуть найскладнішим, етапом роботи стало спільне редагування з британцем Джо Пломмером, який як носій мови допомагав нам зробити текст дійсно зрозумілим для англомовного читача. Тут ми стикнулись просто-таки зі шквалом нерозуміння, адже спосіб висловлювання та логіка мислення українського мовця значно відрізняються від того, як мислить англомовна людина. Часто незрозумілими були зв’язки між частинами речення, бувало й так, що наявні слова, які наповнюють речення, спантеличували через свою неточність та опціональність. Тому перекладач мусить ще думати, чи буде достатньо контексту, бо те, що для нас очевидне, для англомовного читача потребує додаткової інформації, яку дописує перекладач, бажаючи, щоб контакт із текстом відбувся.
З діалогу у google-документі під час роботи над текстом Олександра Ройтбурда:
Joe:Hey! So, about this last little nugget of Roytburd: "That was the vertical, the established, dead shape of events." (рос. «Это была вертикаль, это были устоявшиеся омертвевшие формы событий»).I'm sorry, I haven't been getting this at all up until now – the 'vertical' is the Union of Artists?
Veronika: Yes.
Англійський текст Джо намагався зробити таким, щоб читач отримував інформацію і розмірковував безпосередньо над нею, а не над формулюванням, бо читаючи, ми ніби долаємо спочатку перешкоди форми, щоб добратися до сенсів і отримати можливість їх обробляти. Часом такі містки прокладалися на власний розсуд, тому в перекладі безповоротно виникає ще одна річ — інтерпретація.
Щоб трансформувати текст, деколи нам доводилось пояснювати Джо начебто прості речі, однак часом розтлумачуючи їх, ми самі краще розуміли висловлене. Наприклад, з узгодження значення одного слова могла виникнути ціла розмова.
З діалогу у google-документі під час роботи над текстом Миколи Коломійця:
Joe: So, moving to the end of Kolomiets, can we talk about the word 'замес'? What sort of context might we typically find it in? Is it some sort of baking metaphor?!
Veronika: No, it is not a baking metaphor. We can use it as a common word if we need to mix smth: building materials, different food; but even more common for building sphere. But as a metaphor, it works even more often in language. For example, when really different people meet and do smth together, we can say: “there was such замес at that time.” Yes, it is when really different elements can cooperate. I would explain it that way. Or when you make home pizza and add tomatoes, cheese, mushrooms, and pears, and apples, and salt, but the dish is unexpectedly great. Then you can say: “there was замес of everything I had in my fridge.”
Joe: OK, this is really really interesting! I'll try to put what you've just told me into practice.
З тексту Миколи Коломійця:
— Мне нравится этот замес: когда на выставках живописные картины экспонированы рядом с какими-то орудиями труда колхозников, фотографиями, историями, лозунгами какими-то — все вместе.
— I like this mixture: when, at exhibitions, paintings are displayed next to some instruments of labour of collective farmers, photos, stories, some slogans – all this together.
Були випадки, коли доводилося перекладати досить специфічну професійну термінологію, іншими словами, деривати, які куратор або художник утворював на основі загальновживаних слів з метою більш чіткого позначення, наприклад, певного явища або періоду в історії мистецтва. Перекладаючи ці слова, ми таким чином створювали неологізми у мові перекладу:
З тексту Тіберія Сільваші:
— ...и живопись в форме картины была доминирующей формой для всех художников. Еще до «раскартинивания». Конечно, были попытки выйти за рамки, но все равно это была главная форма, в которой все работали.
— ...Pictorial art in the form of painting was a dominant form for all the artists. Even before ‘depaintingization’. Of course, there were attempts to go beyond, but still, this was the main form in which everyone worked.
Ще одна цікава річ — переклад реалій, що ледь не завжди виявляється тим каменем спотикання, який розбиває усі сподівання перекладача знайти такий ним жаданий відповідник у мові перекладу. У нас теж був такий випадок, який без сумніву можна віднести до розряду «місія нездійсненна». У своєму тексті художник Юрій Лейдерман проводить паралель між одним куратором і героїнею фільму «Службовий роман» Ельдара Рязанова, практично цитуючи фразу з фільму:
В результате все произошло, как в присказке из фильма, когда человека выдвинули на общественную работу, а задвинуть назад потом уже не могли.
Наше завдання полягало в тому, щоб у перекладі зберегти гру слів. В ході обговорення і пояснення образності вживання слова «задвинуть» ми все ж дійшли до перекладацького принципу «спершу зміст, а потім форма»:
The result was as it goes in the saying: the man, once assigned to public works, cannot be stopped.
Такий досвід багато дав нам як перекладачкам, як тим, хто працює з мовою і текстом. Хоч часом це було досить важко, бо це таке дуже глибоке копання в тексті: неначе ти його підіймаєш з якихось пластів, незнаних досі, підіймаєш і ще раз роздроблюєш.
Варто сказати і про негативну сторону такої роботи. Як би це парадоксально не звучало, але в нашому випадку колективний переклад аж ніяк не сприяє прискоренню процесу, натомість суттєво затягуючи його. Робота над перекладом і редагуванням тривала майже два роки з незначними перервами. Та ми віримо, що це дало змогу зробити книгу кращою, а текст — зрозумілим і доступним англомовному читачеві. А якість для нас — головне. Тому жартуючи, що «Де кураторство» — це «neverending story», ми насправді хочемо, щоб таких історій було більше.
Таня Родіонова, Вероніка Ядуха, Юлія Дідоха (VERBація)
