Видавчині Катерина Носко, Анастасія Леонова (IST Publishing), дизайнерка Альона Соломадіна (проєкти для PinchukArtCentre, Національний культурно-мистецький та музейний комплекс Мистецький Арсенал, Довженко-Центр) та друкарка Людмила Кириченко (друкарня “Від А до Я”) розповіли про головні етапи перетворення ідеї в книжку, взаємодію учасників видавничого процесу, особливості співпраці з великими, маленькими видавництвами та самвидав.
Нижче публікуємо конспект Юлії Карпець з міні-конференції “Як видати книжку? Поради від видавців, дизайнера та друкаря”, що відбулася 29 серпня 2021 року в межах фестивалю українських книжкових експериментів BOOK CHAMPIONS WEEKEND від IST Publishing та Kooperativ.
Велике традиційне видавництво працює з популярними темами для широкої авдиторії, штибу художніх бестселерів, детективів, бізнес-/self-made літератури. Для автора співпраця з таким видавництвом вигідна, тому що видавець бере на себе фінансовий ризик та може посприяти перекладу вашої книжки іншими мовами, адже часто вони беруть участь у Frankfurt Buchmesse, де купують права на переклад.
Однак варто зважати на те, що великі видавництва мають добре налагоджені внутрішні процеси, спрямовані на комерційний продукт, а тому автор мало залучений до створення книжки. Часто він не може вплинути на дизайн чи навіть назву.
На відміну від попереднього шляху, мале/інді видавництво передбачає меншу кількість примірників у накладі, але більшу увагу до автора. Робота над книжкою тут — це творча співпраця видавця та автора. Як правило, команда має видавничу програму на рік чи два, до якої концепта пропонованої книжки може не ставати, проте все одно small run press залишається відкритим до експериментів. Відтак початківцям значно легше знайти спільну мову з видавцем.
Це стосується і дизайнерської частини. Видавцю разом із автором цікаво самостійно думати, хто та яким чином може втілити їхні ідеї, аніж мати готовий макет одразу. У такій співтворчості зберігається баланс між “цікаво створити” та “потрібно продати”.
Щодо коштів, мале видавництво переважно шукає третю сторону фінансування — гранти, меценатське фондування, краудфандинг тощо. Маркетингова стратегія та реклама — це ще одна зона відповідальности, яка частіше за все полягає в активному зв’язку автора зі спільнотою. Іноді проблемою для маленького видавництва може стати розповсюдження книжок — нішеві книгарні та інституції, яких не так багато.
Самвидав — це теж шлях. Міша Букша, художник та засновник видавництва Booksha, каже що кожний автор, особливо автор фотокниги, повинен видати хоча би одну книгу власноруч, аби відчути цей книжковий формат, зустрітися з усіма проблемами та у майбутньому знати, чого вимагати від видавця.
Переваги очевидні, адже тут автор самостійно формує команду, яка працюватиме над книжкою. Це зокрема стосується дизайнера, який працює над макетом: іноді у тісній взаємодії автора та дизайнера останній стає співтворцем книжки. Так сталося, наприклад, під час роботи з артбуком “До По” Павла Макова, який вважає графічну дизайнерку Тетяну Борзунову співавторкою.
Видати книжку без видавництва означає, що номер ISBN відсутній, тобто вас не занесуть ні до якого реєстру, не візьмуть до бібліотек, і ніяка крамниця не зможе додати вашу книжку до бази та сканувати. Реалізувати самвидав можливо в малих нішевих крамницях, кав'ярнях, галереях, на ярмарках чи просто серед друзів.
У будь-якому випадку для молодого автора, який хоче бути виданим, важливо зробити домашню роботу — знайти своє видавництво, а не надсилати пропозицію усім одразу. Потрібно зробити дослідження, які книжки публікуються, де вони розповсюджують книжки, хто керує видавництвом та за рахунок чого існують. Співпраця автора та видавця потребує гармонії, ні автор, ні видавець не мають поглинути один одного за час спільної роботи.
Історія першого видання
Чотири роки тому Катерина Носко разом з Валерією Лук’янець були тими авторками, які не знали, як видати свою першу книжку. Від початку вони мали ідею дослідження про українських художників, які курували власні виставки. Мистецтвознавиці захоплено робили інтерв’ю з художниками, транскрибували їх, обирали референси для дизайну книжки. Вони також знали, що в неї має бути ISBN, аби вона змогла опинитися на полицях бібліотек, та хотіли би презентувати її на травневому “Книжковому арсеналі”. За кілька місяців було створене власне видавництво, а вже через декілька днів після фестивалю Настя та Катя вирішили, що хотіли би видати другу книжку. Видавничий формат був близьким двом подругам, і від курування виставок вони поступово перейшли до візуальних видань. Далі у видавництві з’явилася серія Small Run Books , і зараз це захоплива подорож у більше ніж двадцять книжок.
Ідея, кошторис, дистрибуція
Все починається з ідеї, але якою б фантастичною вона не була, потрібно визначити авдиторію, для якої книжка буде реалізована, зважити наявний бюджет та інші обставини.
Після відповідей на ці питання складають кошторис, де враховують не тільки роботу редактора чи вартість матеріалів та друку, але й PR, роботу юриста, менеджера та податки. Паралельно зі складанням кошторису відбувається фінальне впорядкування книжки, аби вже скоро її можна було віддати дизайнеру для розробки дизайн-концепту та верстки. Коли є готовий PDF, книжка проходить 5-6 кіл корекції, аби позбутися усіх можливих одруківок та невідповідностей. Далі книжка друкується, зазвичай цей етап уповні займає три тижні. І поки вона втілюється, видавництво працює над комунікаційною стратегією.
Опісля того, як наклад надруковано, розгортається друга половина шляху: презентація, публікації рецензій та відгуків, дистрибуція. У кінці кожного місяця менеджерка IST Publishing Ната Фандоріна робить також контроль продажів, контактуючи з усіма магазинами та інституціями, на чиїх полицях лежать книжки видавництва. Не менш важлива складова — це фестивалі та конкурси, потрібно слідкувати за усіма реченцями, аби вчасно подавати заяви до участі, номінувати книжки за хороший переклад чи дизайн. Останні етапи, які стосуються того, щоби про книжку дізналися та купили її, можуть бути доволі складні для автора самвидаву, роль видавництва тут ключова.
Дизайн-концепта, співтворчість, фрагменти макету
Альона Соломадіна
“Друкована книжка — це друг, пам’ять, наповнення власного простору життям та історіями.”
— Альона Соломадіна
Альона Соломадіна вирішила працювати у книжковому дизайні, тому що книжка є цілісністю, яку можна переживати від початку до кінця. Книжковий макет — це своєрідна мала архітектурна форма, з якою варто працювати концептуально. З цієї причини дизайнеру одразу потрібно мати фінальний текстовий та візуальний матеріал. Так дизайнер вільний уповні витворити естетику майбутнього видання з урахуванням особливостей тексту, його насиченістю графічними елементами.
Однак зв’язок видавця та дизайнера не може обмежуватися лише обміном початкових та фінальних матеріалів, важливо разом обговорювати ідеї, аби вони набирали цікавих внутрішніх поворотів, погоджувати спільні реченці та продовжувати комунікацію на кожному етапі створенні макету. Альона наголошує, що дизайнер не є технічним асистентом, менеджером чи психотерапевтом автора. Вони двоє опиняються у ситуації співтворчости, де дизайнер відповідає за “візуальне” книжки. Навіть опісля надрукованого накладу важливо тримати зв’язок з дизайнером та залучати його до комунікацій, таким чином єдина візуальна концепта книжки та дотичних до неї активностей буде сприяти цілісній та успішній промоції.
У проміжках роботи та для презентацій концепти дизайнеру краще друкувати фрагменти макету для видавців, які зможуть уявити собі реальну книжку. Понад те, сам дизайнер на цьому етапі проживає виробництво, а потім передає цю роботу безпосередньо техніці опісля. Продукування концепції — бурхливий та емоційний процес, але фінальний етап друку — час, коли дизайнеру варто бути уважним та спокійним, присутнім у друкарні під час налаштування друкарської машини, він також узгоджує з фахівцем друкарні кольори, їх насиченість та інші деталі.
Друк, папір та любов до книжки
“До нас приходять замовники за рекомендаціями. “Знаєте, нам сподобалася книжка, і ми дізналися, що її друкували ви”. Такі випадки приємні та свідчать про те, що ми працюємо якісно. Нашій друкарні вже майже 20 років, і кожна видана книжка — це спільна радість. Це коло спілкування та дружби.”
— Людмила Кириченко
Коли в друкарні отримують вже майже готовий задум книжки з напрацьованими ілюстраціями, зверстаним макетом, все одно можуть статися чи то формальні, чи то незначні концептуальні перетворення. Один із таких випадків, коли прийшла команда IST Publishing разом із Сергієм Майдуковим. Попередньо видавці та автор вже мали на думці матеріал для обкладинки, проте з професійної точки зору друкарів потрібен був інший папір. Вітдак друкарня запропонувала зробити тестовий друк — роздрукувати сторінку на чотирьох-п’яти типах паперу та обрати найкращий. Кожна книжка зі своїм візуальним наповенням потребує свого паперу, навіть дорогий матеріал не є запорукою якісного видання.
Друкування книжки — це справжнє мистецтво, прибувають великі листи білого паперу, друкарі ж їх перетворюємо в ідеї видавців, авторів та дизайнерів.
